Куратор Олександр Соловйов: «Для України знаменно, що на її мапі з’являється ще один культурний центр»

04

листопада

2017

Олександра Соловйова називають одним із найвпливовіших кураторів у сучасному українському мистецтві. Він – серед тих, хто створює головні арт-проекти країни. Його професійні досягнення – шість років роботи куратором в PinchukArtCentre, посада головного куратора Мистецького Арсеналу, організація першої київської бієнале сучасного мистецтва, масштабні виставки FineArtUkraine і Art-KyivContemporary, сотні персональних і колективних експозицій митців, Великий Скульптурний і Антикварний Салони та багато інших. Цієї осені Олександр Соловйов у складі журі приїхав до Ужгорода на ІІІ студентський конкурс з живопису «Срібний мольберт». І, попри щільний графік, охоче  погодився на предметну розмову.

Пане Олександре, Ваші враження від конкурсу загалом і від робіт зокрема?

Я вперше беру участь у складі журі, хоча знаю, що цей конкурс проводиться вже втретє, має хорошу репутацію, резонанс та видає гарні, цікаві каталоги конкурсних робіт. Відзначу, що всі започаткування за межами столиці привертають до себе увагу та великий інтерес. Тим більше, що це професійний конкурс, в якому в основному беруть участь студенти профільних мистецьких вищих навчальних закладів.

У цьому році до двох номінацій більш академічного плану «Міський пейзаж» та «Портрет» додалася номінація «Імпровізація». І вже з першого огляду робіт враження склалися приємні. Цікаво, коли збираються молоді митці для участі в конкурсі, і при цьому кожний зі своєю манерою письма. Конкурс є дуже хорошою ініціативою, оскільки стимулює творче життя в країні. І добре, що він проходить саме в Ужгороді, де сформовані гарні традиції в мистецтві, де існує чимало талановитих сучасних художників, представлених як на арт-сцені України,  так і за кордоном.

Чи є важливо, що конкурс з національного став відкритим, не обмеженим кордонами України?

Звісно! Є таке поняття – «лікарі без кордонів», так мистецтво, тим паче, без меж, воно універсальне. Мова мистецтва зрозуміла всім, а культура і мистецтво слугують зближенню різних менталітетів, світоглядів, традицій.

Наскільки конкурсні завдання є актуальними, чи у Вас, можливо, є пропозиції щодо інших номінацій?

Звісно, що вибір номінацій може змінюватися або доповнюватися, як це і відбулося в поточному році. Сучасне мистецтво вже не асоціюється з ремеслом, сучасне мистецтво – це вже більш філософська категорія, що стосується всіх можливих візуальних практик. Тобто, не тільки те, що робиться руками, не тільки станковий живопис, а це і новітні технології, відео, фотографія і тому подібне. Але щоб зрозуміти всі ці глибинні процеси, щоб стати справжнім художником, потрібно пройти хорошу академічну школу, а потім можна здійснювати революцію. На прикладі відомих художників, таких як Пабло Пікассо, Сальвадор Далі можна проілюструвати, що вони теж мали відмінну академічну базу, малювали портрети, пейзажі у академічному стилі, а вже згодом, абстрагуючись від змальовування натури, прийшли до заснування окремих течій. Цим знаменувалося ХХ століття. Потім настала ера постмодернізму. І, відповідно, повертаючись до конкурсу, відзначу, що цей мистецький захід поєднує в собі момент демонстрації школи і політ фантазії. Тому найбільш цікаво, певна річ, як конкурсанти виконують завдання «Імпровізація».

Олександр Соловйов під час оцінювання робіт учасників «Срібного мольберта» ІІІ

Якщо порівнювати «Срібний мольберт» із подібними конкурсами, що проводяться за кордоном, то на якому рівні перебуваємо ми і чи є нам куди рости?

Дійсно, конкурси такого роду проводяться. Мені відомі конкурси інших форматів. Чим хороший саме цей конкурс – все відбувається тут і зараз, в одну мить. Всі конкурсанти творять в рівних умовах, в однакових часових рамках. Це свого роду «флешмобівська» резиденція. Є конкурси, організовані іншими приватними галереями та центрами, на які відбираються роботи молодих художників та організовують виставку цих робіт. Ось, наприклад, у Мистецькому арсеналі на конкурсній основі теж були відібрані роботи молодих художників, які подавалися на розгляд відбіркової комісії в ескізному варіанті, а вже по факту обрання роботи виконувалися переможцями конкурсу в різнопланових жанрах та стилях, включаючи відео, інсталяції та надавалися для експозиції. 

Цей конкурс («Срібний мольберт». – Авт.) чітко орієнтований на живопис. При всьому сучасному розмаїтті художнього інструментарію, розширенні спектра можливостей та технологій візуалізації, живопис продовжує залишатися вічною темою. Живопис не обманеш, це момент істини. Живопис був, є і буде. Це унікальне, не тиражне мистецтво. І на мистецькому арт-ринку живопис ще довго-довго буде задавати тон. Чим простішою буде можливість створення образу, до прикладу, за допомогою селфі, тим складнішим буде діаметрально протилежне бажання створити образ своїми руками. Кожен тип створення образу по-своєму хороший.

Олександр Соловйов під час нагородження переможців «Срібного мольберта» ІІІ

Чи можна стверджувати, що засновники конкурсу роблять певний прорив у підтримці українського сучасного мистецтва?    

Безумовно! Ми ознайомились з проектами сім’ї Бровді й уже бачимо великий потенціал. Це стосується не лише студентського конкурсу, але й відкриття в Ужгороді Центру сучасного мистецтва, де окремими напрямками будуть представлені й закарпатська школа, і українські митці, й іноземні художники. Ця справа надзвичайно важлива і заслуговує на всебічне схвалення. Ми багато говоримо про децентралізацію, в тому числі культурну, але це тільки слова. А от такими справами можна наповнити цей процес реальним змістом. Ось якщо брати до прикладу досвід інших країн, французьку, німецьку культуру, то окремі їхні міста, співставні з Ужгородом за чисельністю населення, проводять мистецькі заходи, що стають брендами цілих країн: театральний фестиваль в Авіньйоні, бієнале, карнавали, кінофестивалі у Венеції, та інші.

Олександр Соловйов на виставці робіт Олександр Гнилицького «Реальність ілюзії». Київ, 23 лютого 2017 року

Чи побачили Ви серед конкурсантів художників з потенціалом, з ким би хотіли продовжувати співпрацювати?

В одному з моїх нещодавніх проектів, організованих у Львівському палаці Потоцьких, було представлено багато сучасних художників з західної України, в тому числі хороший художник із Ужгорода Олекса Манн. Впевнений, що серед конкурсантів теж знайдуться талановиті митці, які в подальшому братимуть участь у моїх проектах.

В якому напрямку сьогодні рухається українське сучасне мистецтво?

Безумовно, воно рухається, перебуваючи, так би мовити, в транзитному стані. Перш за все воно багатогранне, якогось одного вектору розвитку я виділити не можу. Якщо умовно зробити зріз, то можна побачити, що одночасно на сцені присутні різні покоління митців, які сповідують різні естетичні світогляди, обираючи подеколи кардинально відмінні шляхи. Така «гримуча» суміш є надзвичайно цікавою. З одного боку, відомі українські художники Павло Керестей, Олег Тістол, Анатолій Криволап – це представники зрілого покоління митців, саме з цими іменами були пов’язані перші кроки становлення українського сучасного мистецтва. Є ще кілька відомих українських художників, які в свій час захоплювалися фотографією, відео, але потім знову повернулися до живопису.

Хоча те покоління художників зародилося на соціальному зламі, коли пішла в небуття величезна країна, наступне покоління митців виокремилося після першого Майдану. І в період між двома Майданами тон у мистецтві задавало покоління творчих союзів, таких як «Революційний експериментальний простір», харківських груп та інших. Дуже цікава група була створена, між іншим, ужгородськими та львівськими художниками, яка так і називається «Відкрита група», куди входять Павло Ковач (молодший), Юрій Белей, які працюють в концептуальному напрямку. А Павло Ковач-старший та група інших художників, таких як Роберт Саллер, Вадим Харабарук у середині дев’яностих років перебували в цікавому пошуку в стилі поп-арту під назвою «поп-транс». Тому все це дозволяє констатувати, що мейн-стріму у розвитку українського сучасного мистецтва нема, а присутня певна різновекторна мозаїка…

Олександ Соловйов під час презентації міжнародної бієнале fashion-ілюстрації IMAGO, 12 жовтня 2016

І насамкінець: як Ви вважаєте, що такі конкурси, як «Срібний мольберт», дають молодим художникам?.. 

Коли ми говоримо про цей конкурс («Срібний мольберт». – Авт.) та інші, що проходять у Києві, ми усвідомлюємо, що за їхньою допомогою виявляються нові автори, які поволі відходять від того, що робили їхні попередники, відходять кон’юнктури і прямого політичного висловлювання, повертаються більше до художнього твору. Безумовно, для молодих художників конкурс дає можливість творчо проявитися і фахово загартуватися у змаганні на мистецькому полі.

…і Україні загалом?

А для України знаменно те, що на її мапі з’являється ще один культурний центр, насичений мистецькими подіями.